Йога i сучасна наука (Петров Ю. Л. / 1967 г.)
Петров Юрий Леонидович
Скачать:
Ю. ПЕТРОВ,
кандидат медичних наук, старший науковий співробітник
Інституту фізіології ім О. О. Богомольця.
Передмова
Київський інститут ім. академіка О. О. Богомольця АН УРСР с великим центром фізіологічних досліджень на Україні. Серед потоку важливих проблем, які розроблюються в Інституті, можна зустріти такі нові для фізіології питання, як вивчення інтимних процесів нервової системи людей і тварин, дослідження впливу гіпнопедичних методів на вищу нервову діяльність учнів та студентів, розробка деяких аспектів біоніки.
Нижче ми подаємо першу з науково-по-пулярних статей старшого наукового співробітника інституту кандидата медичних наук Ю. Л. Петрова про суть східного вчення йоги. Стаття, з одного боку, знайомить читачів з грандіозним давнім Історичним пам'ятником людської культури — раджа-йогою, яка с однією з перших спроб проникнення в таємницю людської психіки й оволодіння цісю сферою; з Іншого боку, багато методів, розроблених раджа-йогою, надзвичайно цікаві в теоретичному й практичному відношенні для психології, фізіології, педагогіки, мистецтва, гігієни, розумової праці тощо. Дані методи дозволяють розвинути в людині увагу, пам'ять, зосередження, кращі риси характеру. Це викликало відродження в наші дні перспективних методів раджа-йоги на новому етапі — на основі сучасної науки.
Відомо, що деякі методи раджа-йоги використовують у підготовці пілотів, у роботі акторів при «вживанні в роль», особливо в методах К. С. Станіславського, в психології тощо.
Ю. Л. Петров написав уже в 1960 р. книжку, що висвітлює індійську систему фізичного виховання — хатха-йогу — «Фізичне виховання йогів (хатха-йога)». Пропонована стаття є ніби продовженням згаданої книги. Вона приверне увагу читачів до вищого розділу цієї цікавої та цінної системи самопізнання людини.
ОЛЕСЬ БЕРДНИК,
письменник.
1. ЩО ТАКЕ РАДЖА-ЙОГА?
В спадщині, яку внесла Індія у світову культуру, помітне місце займає йога — система саморозвитку людини. Йога становить великий інтерес як історичний пам’ятник пошуку істини людською думкою. Крім того, система йога дивує навіть сучасну науку своїм глибоким проникненням у фізіологію і психологію людини. Недаремно йога існує з давніх-давен, коли зводилися піраміди в Єгипті, і до наших днів.
Що ж таке йога? Слово це має кілька значень: «союз», «єднання», а також «контроль». Суть цієї системи саморозвитку полягає в підкоренні всього організму людини її волі і свідомості, щоб досягти єдності організму, щастя і мети людського життя. Як метод, «йога — це рівновага», «мистецтво в діях». Мета різних розділів йоги, за словами їх послідовників, одна — справжня самосвідомість, заміна відносної площини життя абсолютною.
Йоги чи послідовники цієї системи гадають, що людина приховує в собі величезні резерви сил і здібностей. Оволодіння цими резервами відкриває перед людиною великі можливості, Це дозволяє досконально керувати своїм тілом, думками та емоціями, досягти здоров'я, довголіття, розвинути прекрасну пам'ять, здатність зосереджуватися тощо.
Наукова перевірка і дослідження методів йоги почалися лише в XX столітті — французьким урядом організовані в 1938 p., ЮНЕСКО — в 1953 р. Дослідження виявили надзвичайно цікаві психо-фізіологічні та медичні факти ефективності методів йоги. Делегації медиків з СРСР, які відвідали інститути йоги в Індії в 1955—56 pp., також пересвідчилися у перспективності ряду практичних елементів йоги. Британське товариство по дослідженню астми визнало, що система дихання йогів дуже цінна при лікуванні бронхіальної астми.
Ефективність елементів йоги (крій, асан, пранаям) як профілактичних і лікувальних засобів при багатьох захворюваннях підтверджені рядом інститутів, медичних академій, клінік та окремих вчених. У наш час функціонують спеціальні науково-дослідні інститути йоги в Індії, СІІІА та інших країнах.
У Радянському Союзі академік АН СРСР Б. Л. Смирнов провів величезну роботу по перекладу і коментуванню індуського культурно-філософського пам'ятника «Махабхарати», в якому висвітлено йогу. Позитивну оцінку методам йоги дали Б. Л. Смирнов, І. М. Саркізов-Серазіні, Ю. Г. Антомонов та інші.
В Болгарії при Академії наук організований науковий центр по вивченню йоги, який очолює видатний вчений, професор Драгомир Матеєв. Дослідження, проведені цим центром, показали велику ефективність і користь застосування методів йоги. Елементи йоги популяризуються і використовуються в Чехословаччині, Польщі, Франції, Великобританії, Швейцарії, США та багатьох інших країнах.
Ми приєднуємося до думки академіка Б. Л. Смирнова про те, що оцінювати такі історичні пам'ятники, як йога, з позицій сучасної гносеології так само невірно, як критикувати праці Гіппократа з точки зору сучасної медицини. 3 такими пам'ятниками людської культури слід знайомитися в їхньому цільному вигляді, враховуючи час їхнього створення, рівень свідомості тодішніх людей.
Система йоги складається з ряду частин, які слід поєднувати, практикуючи йогу. Це хатха-йога, що займається фізичним вихованням, карма-йога, яка вчить ефективній роботі, джнана-йога філософського пізнання людини та всесвіту, бхакті-йога любові до ідеалу. Нарешті, раджа-йога, або «царственна йога» — це йога психічного вдосконалення. Вона дозволяє цілком оволодіти своїм психічним світом — сферою почуттів, емоцій, думки та свідомості. Кожна з перелічених йог становить великий інтерес.
Спільними для всіх йог характерними рисами є їхній високии гуманізм, альтруїзм і експериментально-науковий підхід до питань, що вивчаються з позицій власного досвіду та перевірки.
В цій статті зроблено спробу лише в загальних рисах висвітлити раджа-йогу, бо навіть з неї написано чимало солідних томів.
Раджа-йога містить багато цінних заходів і вказівок щодо виховання уваги (зосередження, пам'яті, використання підсвідомої психічної діяльності).
Раціональне виховання уваги та інтересу дає разючі наслідки. Прикладом тут може бути уривок з твору Р. Кіплінга «Кім». Старий вчитель Бурган Сахіб виховував хлопчика для таємної служби, де швидке і вірне розпізнавання деталей забезпечує успіх і навіть життя. Вчитель набрав жменю коштовних каменів і наказав Кіму дивитися на них, скільки той захоче, а потім перевірив, що він запам'ятав. Хлопчик-тубілець, який раніше пройшов таке тренування, був присутній при цьому. «Там, під папером, п'ять синіх каменів: один — великий, другий — менший і три — маленьких, — сказав Кім покваплйво. — Чотири зелених камені і... і.... я нарахував п'ятнадцять, але відносно двох забув. Ні, дай час...» Та Кім не міг більше нічого згадати.
«Послухай мій запис, — вигукнув хлопчик-тубілець, — по-перше, є два подряпаних сапфіри, один з двома борознами, один — з чотирма. Наскільки я можу судити, сапфір з чотирма борозенками відшліфований скраю. Далі там лежить справжня туркестанська бірюза, повна зелених жил, і ще дві з написами: одна з ім'ям бога, написаним золотом, а друга — тріснута впоперек; вона вийнята з старого персня, і я не можу її прочитати. Виходить, у нас п'ять синіх каменів. Ще там чотири блискучих смарагди, але один в двох місцях пробуравлений, а другий трохи побитий... Там ще шматок зеленуватого бурштину та дешевий уламок топазу з Європи. Там є також шматок китайської гравірованої слонової кістки, що зображує пацюка, який ссе яйце; і там, нарешті, ага! кулька з кришталю, завбільшки з горошину, вправлена в лист золота!..»
«Як же це робиться?» — ніяково спитав Кім. «Це повторювалось до тих пір, поки не було доведено до досконалості, і результати варті такої роботи!»
Цікаві також способи так званого «підсвідомого виховання характеру», що включають викорінення прикрих звичок і негативних рис та прищеплення рис бажаних, позитивних. Ці риси йоги порівнюють з кущем троянд, доля якого залежить від догляду садівника. За дбайливого догляду рослина процвітає, а за поганого — гине.
Учню доручають розвинути в собі будь-яку розумову рису, радячи культивувати бажання неодмінно володіти нею. Треба тривалий час думати про цю рису щоденно, жваво уявляти, що вже оволодів нею. Цьому допомагає «мантра», тобто словесне ствердження або самонавіювання для повторення. Слова тут мають велику силу, якщо під час їх вимови думати про значення цих слів, відчувати їхній зміст. Це схоже на «вживання в художній образ», яке провадить актор. Недаремно методи Станіславського повторюють багато заходів давньої йоги.
Тут, певна річ, бажана поступовість при переході від простих завдань до складніших. Таким чином, можна дуже ефективно переробити свій характер, усунути його небажані сторони і погані звички, розвинути в собі хороші риси. Провідну роль в цьому процесі має прагнення досягти поставленого перед собою ідеалу.
Якщо людину опановують бажання, які вона вважає шкідливими або непотрібними, їх слід «засушити», як рослину, позбавляючи живлення й догляду. Треба відмовитися думати про прикрі бажання, що позбавляє їх життя. Це дуже важливо. На цих бажаннях не можна зупинятися уявою, треба відволікатися від них, культивуючи протилежні нахили і прагнення. Спочатку це може вимагати зусиль волі, та з часом буде все легше. Тут ні в якому разі не можна допускати компромісу. В такій боротьбі кожна перемога додає сил, а поразки — збавляють їх.
Справедливий і індійський афоризм: «Посієш вчинок — пожнеш звичку; посієш звичку — пожнеш характер; посієш характер — пожнеш долю». Цим визначається, що звичка, народжена вчинками, — це джерело формування характеру.
Подібно до того, як будинок зводиться за планом архітектора, так життя людини складається в згоді з переважаючим у ньому способом мислення. Навколо нього формуються думки, почуття і уявлення: з цього виникають внутрішні спонукання до дії, які закладають відповідні звички.
Ще один цікавий бік підсвідомої розумової діяльності, відомий багатьом з власного досвіду. Наприклад, розв'язуючи марно якусь складну задачу, ми іноді засинали, а вночі або вранці раптом знаходили рішення. Йоги вважають, що розв'язання задачі в цих випадках виконувалося підсвідомим розумом, як складною кібернетичною «обчислювальною машиною». Вона здатна вірно служити нам, якщо ми знаємо, як дати їй завдання і потрібну програму. Для цього слід чітко, образно і рельєфно уявити собі всі деталі задачі і всю її в цілому перед сном. Далі, не силкуючись прийти до якогось рішення, зусиллям волі передаємо всі питання в підсвідомий розум, намагаючись виробити повне довір'я до успішного розв'язання задачі і не хвилюватися за неї. Інколи задача розв'язується швидко, але частіше потрібен час. Тому краще відкласти розв'язання до наступного дня, а вранці — ревізувати задачу.
Юристи й оратори нерідко використовують свого роду «експрес-варіант» такого методу, стикаючись зненацька з заплутаним питанням. Вони швидко, дуже уважно знайомляться з суттю справи, а далі на декілька хвилин залишають її в підсвідомості. В цей час їхній підсвідомий розум терміново збирає матеріали для відповіді під впливом сильного бажання оратора. І ось у виступаючого майнула думка, яку він схоплює, як кінець провідної нитки, потім — друга, третя — з усе зростаючою швидкістю — і кризу подолано.
Ми самі нерідко несвідомо користуємося цією підсвідомою сферою розуму, не підозрюючи про її важливу роль у нашому розумовому житті. Йога вчить володіти цією діяльністю якомога еффективніше.
Цю діяльність підсвідомості образно порівнюють з феями або гномами з казок, які вночі з приготовленого заздалегідь матеріалу-заготівок ощасливленого ними шевця чи кравця шили взуття чи одяг, виконуючи за нього роботу. Ці помічники є у розпорядженні кожного з нас, треба лише вміло скористатися їхніми послугами.
Завдяки методам раджа-йоги людина досягає такої влади над своїми думками та емоціями, що може позбутися небажаної гнітючої думки чи емоції так же просто, як ми витрушуємо з черевика камінець, що потрапив туди і муляє ногу. А скільки ж разів люди відчувають безплідні тривоги і тугу, не вміючи робити цього!
Про різноманітні важливі й цікаві сторони раджа-йоги можна було б писати багато. Проте для того, щоб про цю йогу мати хоча б загальне цілісне враження, опишемо коротко її шлях.
Вісім сходин йоги. Свій шлях саморозвитку йоги образно порівнюють з подоланням восьми сходин. Спершу треба освоїти, хоч би загалом, попередню і тільки тоді опановувати елементи вищої. Перші два щаблі — яма та ніяма — підготовчі. Наступні дві — асана і пранаяма — належать до хатха-йоги. Чотири наступних сходинки (прат'яхара, дхарана, дхіана і самадхі) належать вже цілком до раджі-йоги. Не торкаючись асани і пранаями, опишемо коротко ці сходинки.
Перша сходинка. Досягнення морального очищення (яма). Для цього реалізують у житті: неспричинення шкоди живим істотам, правдивість, щирість, непохитність у принципах, бес-корисливість, помірність і цноту. Всі ці правила докладно коментуються. Наприклад, неспричинення шкоди випливає з любові, бажання добра всьому світові. Тільки відчувши в собі таку всеосяжну любов до всього в світі, кажуть йоги, можна зрозуміти цю ідею.
Друга сходинка формує зовнішню дисципліну учня йоги (ніяма). Вона включає очищення тіла низкою сходів (крій) та прийняття «чистої їжі» (вегетаріанство). Далі йдуть жертовність, самоприборкання (контроль своїх почуттів та дій), вдоволеність, вивчення літератури про йогу і праця над мантрами (певними твердженнями).
Третя та четверта сходинки — асана і пранаяма — підводять учня до раджа-йоги.
П'ята сходинка — відвернення розуму від почуттів та зовнішніх об'єктів (прат'яхара). Суть вправ прат’яхари полягає в створенні всепоглинаючої домінанти. Коли, ми цілком захоплені якоюсь думкою, то перестаємо помічати весь зовнішній світ. Наведемо приклади вправ у прат'яхарі.
Вправа 1. В зручній позі на самоті в тихій обстановці розслабити м'язи і звільнитися від зовнішніх сторонніх впливів. Дозволити розуму блукати деякий час і втратити своє напруження. Кидаючись спочатку в різні боки, він нарешті вгамується і почне виконувати наші накази. «Спостерігайте за розумом, — вказує йог Вівекананда, — стежте за тим, що він думає. Якщо ви глянете думці просто у вічі, вона зупиниться. Та не намагайтеся зупиняти думку, будьте лише свідком. Поступово ми почнемо відчувати появу думок навіть раніше, ніж вони набудуть форми, і ми довідаємось, як вони зароджуються, і знатимемо, про що ми збираємося думати так само, як на фізичному плані ми можемо поглянути у вікно і побачити того, хто йде до нас. Ця стадія досягається тоді, коли ми навчимося відокремлювати самих себе від розуму і бачити себе і свої думки, як щось зовсім відокремлене. Не дозволяйте думкам оволодіти вами: стійте осторонь, і вони замруть зовсім». Спочатку для цього потрібен чималий час, та з кожною новою спробою все досягається швидше і краще.
Вправа 2. Коли розум цілком заспокоївся, зосереджуються на своєму «я», своїй самосвідомості. Йоги вважають, що «я», або Атман — «самосуще начало, що використовує тіло, почуття і розум як свої знаряддя». Психологічний аналіз йоги відмічає ідентичність та незмінність «я» протягом всього життя людини, хоч всі атоми його тіла заміщаються іншими менш як за два роки, одні почуття змінюються іншими, та й сам розум наш теж змінюється. Стародавня Катхака-упанішада порівнює «я» з їздцем у колісниці, який визирає із свого екіпажу — тіла. Інтуїція (буддхі) порівнюється тут з візником, розум, або манас, — з віжками, а почуття — з кіньми, які везуть колісницю.
Рекомендується відокремити спочатку відчуття «я», на якому сконцентровується увага виконуючого вправи, від різних думок про зовнішній світ, тіло, далі — від почуттів і розуму. Цей стан можна виразити фразою «Я є».
Вправа 3. Сидячи біля вікна, що виходить на людну вулицю, спрямувати на якусь точку перед собою байдужий погляд. Щоб ви не бачили людей, треба залишатися байдужим, тобто не відчувати ніякої реакції в думках на зорові враження, що випадково потрапили в поле зору.
Суть вправи в тому, що всякий зоровий образ викликає в нашій свідомості якесь почуття, невиразне схвалення або осуд. Лише вигляд голої стіни, меблів тощо викликає різноманітні відчуття відповідно до об'єктів. Якщо навчитися втримувати свідомість від набування відчуттям різних форм, відповідно до різних предметів, ми можемо сприймати різні зорові враження однаково байдуже і, отже, збагнути секрет прат’яхари.
Йог Абхаянанда каже: «Око бачить щось гарне, та не можна допустити до того, щоб це дійшло до свідомості в формі краси. Вправа з цього зветься прат'яхара. Так слід поводитися з усіма іншими почуттями. Коли ви декілька днів виконуватимете вправи з підкорення почуттів, ви набудете здатності втримувати розум зосередженим за бажанням». Якщо ця влада над розумом досягнута, почуття діють згідно з впливом розуму. Людина починає керувати емоціями й розумом довільно.
Подібні вправи нелегкі і вимагають тривалої практики. Цьому допомагає тратака, тобто вправа з фіксації поглядом на рівні очей протягом п'яти хвилин щоденно чорної точки діаметром 2 см, розташованої на відстані 30—60 см від очей, зосереджувати всю увагу на ній і не давати відвернути свою увагу стороннім звукам, думкам і т. п. Це розвиває уважність, погляд, волю.
Прат'яхара — фундамент всіх вправ раджа-йоги, вміння йти за єдиною лінією думок, не дозволяючи розуму безладно змінювати напрям.
Шоста сходинка — зосередження (дхарана). Тут регулярними вправами неймовірно розвивається здатність зосереджувати або концентрувати думку.
Якщо прат'яхара — це підсвідоме зосередження, то дхарана — довільна концентрація думок.
Всі відкриття, винаходи, вирішення найскладніших і малих проблем народжувалися завжди шляхом своєрідного «стрибка». Інколи таке сприйняття називають інтуїцією. Саме цього і вчить дхарана.
Практика зосередження зовні протилежна до тієї свободи думок (або «порожнечі»), яка відзначена при прат’яхарі. Проте без попередніх занять прат'яхарою повноцінна дхарана не можлива.
Якщо в прат'яхарі ми стежили за безперервною ниткою думок, то в дхарані треба заглибитися у відчуття, ніби вступити у нього, в наш об'єкт зосередження.
Ось приклади вправ з дхарани.
Вправа 1. Намагайтеся відчути кінчик свого носа. Не треба уявляти його собі або думати про нього: слід просто відчувати його, ніби вступати в нього свідомістю. Невдовзі ви справді відчуєте кінчик носа виразніше, ніж інші органи тіла. Зосередьтесь на цьому відчутті і забудьте про все.
Вслухайтесь у це відчуття, стежачи, як у прат'яхарі, за всіма його відтінками, не перериваючи його ні на мить При цьому дихати треба рівномірно і плавно.
Вправу можна варіювати, зосереджуючись на середині язика, на інших частинах тіла, але не слід виконувати вправи на кількох з них одночасно. Об'єктом зосередження можна взяти і якесь почуття (наприклад, любові) або ідею, але це складніше.
Сьома сходинка — медитація (дхіана) — дуже важлива ланка у вправах раджа-йоги. Дхіана, як стан розуму, природно виникає з прат'яхари за допомогою дхарани, яка є лише зусиллям, що підтримує зв'язок окремих ланок дхіани, подібно до того, як нитка зв'язує нанизані на неї намистини. Таким чином, дхіана — вища стадія дхарани.
Наприклад, зосередження уваги на кінчику носа при виключенні відчування всього тіла — це прат'яхара, заглиблення в це відчуття не припиняючи його, — дхарана. Вона може викликати психічний ефект відчуття запаху і, за свідченням йогів, так зване «яснонюхання». Якщо ж ми настільки підсилимо дхарану, що ці окремі психічні сприйняття об'єднаються в одне ціле, в послідовну гаму відчуттів,— це дхіана. Б. Л. Смирнов наводить таке визначення з «Йогасутри» древнього мудреця Патанджалі.
«1. Дхарана — це втримання думки на якомусь певному предметі» (III, 1—4); таким чином, у стані дхарани суб'єкт і об'єкт ще суворо розрізняються.
2. ...«Струмінь (свідомості), єдино туди (спрямований), є дх’яна». Між дхараною і дх’яною немає якісної різниці, швидше — кількісна. 3. «Коли (при продовженні зосередження) — зникає будь-яка форма (об'єкта) і відбивається лише суть (артха) — це самадхі».
Восьма, остання сходинка — самадхі (надсвідомість, екстаз). До цього щабля приводить послідовність попередніх. При цьому, звичайно, об'єктом медитації та зосередження служать нервові сплетіння (чакри). Є декілька видів самадхі. Йоги твердять, що стан самадхі вищий, ніж наш звичайний стан (звідси і термін «надсвідомість»). Описати цей стан важко. Ось яке порівняння застосовує Б. Л. Смирнов: «Я напружено слухаю музику, весь перетворився в слух, тобто виключив сприйняття інших почуттів (прат'яхара), але я ще чітко сприймаю мелодію, її ритм, темп, гармонізацію тощо. Виконуваний твір є ще для мене цілком визначеним об'єктом, яким я повністю поглинутий, такий психічний стан зветься дхарана. Та з зосередженням уваги окремі елементи починають стушовуватися, твір починає сприйматися як щось ціле, просте, воно оволодіває моєю увагою настільки, що решта вже не сприймається, і думки зникають як щось втілюване в слова — це дх'яна — споглядання. Нарешті настає момент, коли звуки перестають сприйматися, як такі, зовнішнім слухом, з втратою зовнішнього враження од музики втрачається самосвідомість, і в музиці реально знімається суб'єкт і об’єкт — лишається тільки буття музики в суб'єкті та буття суб'єкта в музиці, що виявляється тотожністю поза категорією часу і простору — це самадхі».
Йоги кажуть, що саморозвиток за описаною системою пробуджує в людині ряд психічних сил (сиддхі), ще мало вивчених сучасною наукою властивостей: телепатії, екстрасенсорних сприйняттів тощо. Проте мета йоги — не розвиток цих сил як самоціль, від них відмовляються заради досягнення своєї мети повного самопізнавання.
Практика раджа-йоги базується на філософії Санкхьї, яка розглядає весь світ тільки як відносний навколишній прояв абсолютного (Брахмо). Все виявлене випливає з невиявленого на початку творення («День Брахмо») і зникає, розчиняючись у ньому з настанням «Ночі». Кожен із цих циклів продовжується, за індійською традицією, мільярди наших рокіс. Звідси ясно, що ця філософія бачила джерело страждань і дисонансів життя саме в цьому відносному бутті. Тому щастя вона шукала в подоланні відносного існування і в заміні його абсолютним. «Я» індивідів йога ототожнювала з променем цього абсолютного («Атман — це Брахман»). Тому в здійсненні повної самосвідомості йоги бачили двері з світу відносного в світ абсолютного, де людина повинна була, за їх уявою, знайти себе й своє щастя. Це одна з найраніших філософських систем, відомих історії.
Йоги попереджають, що без керівництва досвідченого наставника займатися раджа-йогою не слід, бо незнання важливих деталей може призвести навіть до нервових захворювань. Водночас окремі елементи цієї йоги (такі, як вправи для розвитку пам'яті, уваги, зосередження, боротьби з прикрими звичками і виховання корисних навичок, коректування характеру), безперечно, дуже цікаві і корисні, особливо для людей розумової праці та в педагогиці.
